Два роки я тут працював ще як в’язень. А коли я вирішував питання з дочасним звільненням, Абідос дав суду запевнення, що вони мені дадуть роботу і житло. І тут я вже рік від звільнення. До того ніякого досвіду з таким ремеслом у мене не було. Я займався дахами. Але нічого такого. Перших пару місяців тіло було тяжко.

Я особисто найбільше наробив 37 тисяч. Але є тут пара хлопців, що і за 40 заробляють. Але це треба витримати. Менше, як за пів-року не дійти до таких грошей. Залежить від того, як людина працює і який отримає матеріал. Ще там є різні премії. За відвідуваність або за якість.

У мене була перевага, що я тут працював ще до звільнення. Тому коли я прийшов у мене вже була найвища кваліфікація. Я все вмів і знав, що зможу заробити достатньо. Мало де вийде заробити більше, ніж тут.

Я знаю пару хлопців, що працювали тут і поїхали в Німеччину. Вони казали скільки заробляють, і особливої різниці нема. У них ситуація може і гірша. Звичайно, робота легша, але і вставати треба їм раніше. І так вони платять за бензин, який проїдуть. Вони там працюють вісім годин, але до цього ще і проїдуть чотири години з роботи додому.

На дворі я б вже працювати не хотів. Зимою холодно, а літом душно. Літом тут, звичайно, тоже тяжко, але кожен має свій темп роботи. Ніхто нас не ганяє. Кожен зробить, що мусить і ніхто не звертає уваги. Мені це підходить.

Більше всього я ціную, що мені допомогли зі звільненням. Більше того я ще можу платити борги. Я як раз у процесі виплати і буду виплачувати ще кілька місяців. Фірма мені навіть пропонувала зробити неплатоспроможність. Тут це багато у кого є. Але я відмовився. Мої борги не такі вже великі.